Поширеною є точка зору, зафіксована у тлумачному словнику з управління за редакцією В. В. Познякова, де підприємництво визначається як "спільна ініціативна діяльність громадян та їх об'єднань, спрямована на отримання прибутку. Підприємницька діяльність здійснюється громадянами на свій ризик і під майнову відповідальність у межах, визначених організаційно-правовою (правничою) формою підприємства."21
Близьким до попереднього є функціональний підхід, найбільш яскравим представником якого вважають Й. Шумпетера. Пояснюючи витоки економічного розвитку, Й. Шумпетер протиставляє себе неокласикам, виводячи з процесу обігу капіталу принципову необхідність особливої підприємницької функції, яка полягає у реалізації організаційно-господарської інновації або, дослівно, "нових комбінацій факторів виробництва" (функції несення ризику Шумпетер особливого значення не надає). Підприємці, на його думку, не утворюють особливої професії чи окремого класу. Мова йде саме про функцію, що здійснюється періодично різними суб'єктами. У кожній господарській сфері вона то з'являється, то затихає, змінюючись більш рутинними діями. При цьому підприємець не обов'язково сам винаходить "нові комбінації". Він здійснює їх практично, часто імітуючи при цьому чужий господарський досвід.22
У сучасній соціології економіки існує точка зору, що саме функціональний підхід об'єднує та вичерпує практично усі існуючі підходи. Так, В. В. Радаєв вважає, що всі інші підходи слід розглядати як видові відмінності такого підходу. На його думку, підприємництво може бути пов'язане із власністю на капітал, супроводжується чи не супроводжується трудовою (управлінською чи виконавчою) активністю. Підприємницькі акції можуть проводитися зверху через існуючі адміністративні канали чи ініціюються знизу неформальними лідерами. А підприємцями можуть бути як спеціально підготовані професіонали (випускники елітних бізнес-шкіл), так і "аматори", що не мають професійної підготовки. Підприємницькі дії можуть бути основані на ретельних підрахунках та на значній інтуїції. Одні з них спрямовані на ефективне прилаштування, імітацію існуючих зразків організації в нових умовах; інші - на пізнання прихованих від більшості людей господарських можливостей; треті - на активне формування цих нових організаційних форм.
В одних випадках підприємницькі дії пов'язані з очевидним ризиком (втратою доходів та майна, статусу і часу); в інших - цей ризик прорахований, але залишається місце для невизначеності; у третіх - ризику може не існувати зовсім (окрім неминучої втрати часу при будь-якому фіналі). Характер організаційно-господарських дій залежить від розмірів залучених ресурсів та сфер (галузей) їхнього освоєння. Ці дії можуть виходити за межі власне виробництва, наприклад, у сфері політики, науки, мистецтва, якщо вони орієнтовані на здобуття прибутку. Нарешті, підприємництво може бути індивідуальним чи груповим за виконанням, успішним чи неуспішним за результатом.

Експерти: Регуляторна реформа України можлива за умови аналізу наявних проблем
Оцінка регуляторного впливу (ОРВ) являє собою процес визначення проблем і цілей регулювання, вибору альтернатив для досягнення цих цілей з метою виключення зайвих і необдуманих дій, з використанням наукових методів, що застосовуються для всієї наявної інформації, а також з урахуванням ідей, отриманих у ході консультацій, аналізу витрат і вигод обраних альтернатив. Про це заявила низка експертів зі Сполучених Штатів Америки та Росії - Скотт Якобз, Директор Jacobs, Gordova & Associates (Вашингтон) та Данило Циганков, директор Російського АРВ Центру Національного дослідницького університету «Вища школа економіки» (Москва).
Іноземні фахівці розповіли про досвід своїх країн при запровадженні та імплементації в управлінській системі інструменту оцінки регуляторного впливу, а також дали практичні рекомендації, показали на практиці можливості застосування ОРВ в українській дійсності.
Основна роль ОРВ полягає у відсіві недоцільних рішень на етапі прийняття того чи іншого нормативно-правового акта, оцінці того, чи досягає регулювання поставлених цілей, а також в оцінці можливих наслідків нового регулювання, підкреслили експерти.
Це дозволяє уникнути значної частини непотрібних, зайвих і шкідливих дій в процесі розробки законів і нормативних актів.
Ґрунтуючись на досвіді іноземних країн, регуляторні системи важко спроектувати і забезпечити їх функціонування.
Крім того, знайти правильний баланс між цілями регулювання, витратами і економічними вигодами є вкрай складним завданням. Експерти зазначили, що для того, щоб забезпечити цей баланс, мінімізувати ризики і не допустити негативних наслідків, особливо в галузі економічної ефективності, динамічності та конкурентоспроможності, необхідно правильно оцінити всі «за» і «проти» будь-якого регулювання.