На думку авторів одного з перших українських видань з проблем підприємництва, підприємництво як соціально-економічне явище повинно в суспільстві виконувати три головні функції:
1) ресурсну (мобілізація капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);
2) організаційну (організація виробництва, збуту, маркетингу, реклами);
3) творчу (новаторство, генерація ідей, активне використання ініціативи, вміння ризикувати).26
Зазначені функції покликані створити передумови для зміни структури економіки, забезпечити її розвиток та вдосконалення; сприяти економії та раціональному використанню всіх ресурсів; забезпечити сильнодіючі стимули до високоефективної праці; сформувати інноваційне середовище, що спричиняє руйнацію традиційних структур і відкриває шлях до перетворень. Важливим завданням розвитку підприємництва є структурування суспільства, відкриття нових шляхів для трудової і професійної мобільності, розкриття творчого потенціалу людини в економічній сфері, конструктивні зміни в психології людини і спрямування її енергії в напрямку творення нових цінностей.
Разом з тим, існує більш повний перелік функцій підприємництва. Зокрема, А. Хоскінг, розуміючи під функціями бізнесу (підприємництва) діяльність з виробництва і обмінних операцій між підприємцем та іншими елементами господарського середовища, визначає такі функції.27
Ведення фінансів та обліку. Мобілізація капіталу за рахунок коштів інвесторів та/або кредиторів. Накопичення прибутків від продажу. Управління використанням капіталу та прибутків у рамках та поза бізнесом.
Кадрова. Відбір та прийом на роботу відповідно до потреб бізнесу, рішення всіх питань, що стосуються використання робітників.
Матеріально-технічне забезпечення. Придбання сировини, машин, обладнання та інших матеріалів, необхідних для господарської діяльності.
Виробнича. Перетворення сировини та інших поставок у вид продукції, придатний для продажу клієнтам підприємництва.
Маркетинг. Визначення потреб споживачів та управління процесом обміну між підприємництвом та його контрагентами.

Експерти: Регуляторна реформа України можлива за умови аналізу наявних проблем
Оцінка регуляторного впливу (ОРВ) являє собою процес визначення проблем і цілей регулювання, вибору альтернатив для досягнення цих цілей з метою виключення зайвих і необдуманих дій, з використанням наукових методів, що застосовуються для всієї наявної інформації, а також з урахуванням ідей, отриманих у ході консультацій, аналізу витрат і вигод обраних альтернатив. Про це заявила низка експертів зі Сполучених Штатів Америки та Росії - Скотт Якобз, Директор Jacobs, Gordova & Associates (Вашингтон) та Данило Циганков, директор Російського АРВ Центру Національного дослідницького університету «Вища школа економіки» (Москва).
Іноземні фахівці розповіли про досвід своїх країн при запровадженні та імплементації в управлінській системі інструменту оцінки регуляторного впливу, а також дали практичні рекомендації, показали на практиці можливості застосування ОРВ в українській дійсності.
Основна роль ОРВ полягає у відсіві недоцільних рішень на етапі прийняття того чи іншого нормативно-правового акта, оцінці того, чи досягає регулювання поставлених цілей, а також в оцінці можливих наслідків нового регулювання, підкреслили експерти.
Це дозволяє уникнути значної частини непотрібних, зайвих і шкідливих дій в процесі розробки законів і нормативних актів.
Ґрунтуючись на досвіді іноземних країн, регуляторні системи важко спроектувати і забезпечити їх функціонування.
Крім того, знайти правильний баланс між цілями регулювання, витратами і економічними вигодами є вкрай складним завданням. Експерти зазначили, що для того, щоб забезпечити цей баланс, мінімізувати ризики і не допустити негативних наслідків, особливо в галузі економічної ефективності, динамічності та конкурентоспроможності, необхідно правильно оцінити всі «за» і «проти» будь-якого регулювання.