«Підприємець року» - відзначення найдостойніших
Наша програма «Підприємець року » (EY Entrepreneur Of The Year ®) дозволяє відзначити найбільш успішних підприємців, дає їм можливість поділитися історією свого успіху, надихнути інших своїми ідеями і отримати визнання, на яке вони заслуговують. Перший конкурс «Підприємець року» був проведений у 1986 році в США, в місті Мілуокі, штат Вісконсін.
У 1987 році конкурс уже проходив в 11 містах США, а з 1993 року почав проводитися і за межами країни. Сьогодні конкурс «Підприємець року» проводиться більш ніж в 140 містах 50 країн світу, на частку яких у сукупності припадає понад 90% світового ВВП.
За останні п'ять років понад 6500 переможців і фіналістів конкурсу стали почесними членами нашого клубу підприємців. У їх числі - керівники компаній, назви яких відомі у всьому світі. Більше половини з них включені до рейтингу 100 найбільших компаній, що входять до лістингу NASDAQ. Варто відзначити, що успіхи багатьох керівників були відзначені нами ще до того, як їхні компанії увійшли до даного рейтингу.
Десять років тому ми ухвалили рішення надати конкурсу міжнародний статус. Щорічно в Монако проводиться міжнародний фінал, в якому беруть участь переможці національних етапів конкурсу з усіх країн-учасниць програми «Підприємець року». У числі переможців минулих років можна відзначити головного виконавчого директора компанії ICAP plc Майкла Спенсера, засновника Cirque du Soleil Гі Лаліберте і голову ради директорів компанії Infosys Technologies Нарьяну Мерфі.

У всіх цих випадках, вважає Радаєв, зберігається розуміння підприємництва як функції, яка виникає та щезає за потребою, може безмежно дробитися та інтегруватися. Ця функція властива будь-якій господарській системі, принаймні з моменту її вступу у стадію індустріалізації. Вона може реалізовуватися як у державному, так і недержавному секторі, існувати при найрізноманітніших політичних режимах.23
Певні ознаки функціонального підходу з елементами атрибутивності репрезентує Ю. Ф. Пачковський24, який розглядає особливий різновид людської діяльності і поведінки, в основі якого лежить особлива чутливість до змін і прагнення щось змінити у своєму житті {елемент ініціативи); взяття на себе відповідальності за можливі невдачі і поразки, готовність ризикувати (елемент ризику); сприяння реалізації і використання нових технологій шляхом впровадження у виробництво винаходів та інновацій (елемент новаторства); самостійність судження при прийнятті важливих рішень (елемент свободи); спрямованість на діяльне перетворення навколишнього світу, побудову нових відносин (елемент активності).
Підприємництво, на його думку, це соціальний феномен кумулятивного типу, що створює основу для поступального розвитку людської цивілізації, з'являється в певний період розвитку суспільства або груп і є основою їхнього подальшого розвитку.
Слід звернути увагу на той факт, що у дослідженні Ю. Ф. Пачковського представлено, хоча ще в нечітко визначеній формі, сегменти ще одного, недостатньо розвинутого підходу, а саме інституціонального підходу. Аналізуючи вплив факторів зовнішнього середовища на реалізацію підприємницької функції, він зазначає, що в умовах суспільства, що трансформується, особливо вагомий вплив на процеси формування підприємницької активності мають фактори середовища, пов'язані з фоново-об'єктивними, зовнішньо детермінуючими умовами функціонування підприємництва. У своєму поєднанні вони формують суспільні передумови розвитку підприємництва. Визначаючи шляхи і форми його розвитку, вони закладають фундамент для існування підприємництва як ринкового інституту на рівні соціально-економічних, політичних, організаційно-правових, культурно-освітніх та технічних передумов.
Оцінюючи стан дослідження підприємництва в зарубіжних соціально-економічних джерелах, Є. І. Суїменко характеризує його як один із соціально-економічних інститутів капіталістичного суспільства.25