Експерти: Регуляторна реформа України можлива за умови аналізу наявних проблем
Оцінка регуляторного впливу (ОРВ) являє собою процес визначення проблем і цілей регулювання, вибору альтернатив для досягнення цих цілей з метою виключення зайвих і необдуманих дій, з використанням наукових методів, що застосовуються для всієї наявної інформації, а також з урахуванням ідей, отриманих у ході консультацій, аналізу витрат і вигод обраних альтернатив. Про це заявила низка експертів зі Сполучених Штатів Америки та Росії - Скотт Якобз, Директор Jacobs, Gordova & Associates (Вашингтон) та Данило Циганков, директор Російського АРВ Центру Національного дослідницького університету «Вища школа економіки» (Москва).
Іноземні фахівці розповіли про досвід своїх країн при запровадженні та імплементації в управлінській системі інструменту оцінки регуляторного впливу, а також дали практичні рекомендації, показали на практиці можливості застосування ОРВ в українській дійсності.
Основна роль ОРВ полягає у відсіві недоцільних рішень на етапі прийняття того чи іншого нормативно-правового акта, оцінці того, чи досягає регулювання поставлених цілей, а також в оцінці можливих наслідків нового регулювання, підкреслили експерти.
Це дозволяє уникнути значної частини непотрібних, зайвих і шкідливих дій в процесі розробки законів і нормативних актів.
Ґрунтуючись на досвіді іноземних країн, регуляторні системи важко спроектувати і забезпечити їх функціонування.
Крім того, знайти правильний баланс між цілями регулювання, витратами і економічними вигодами є вкрай складним завданням. Експерти зазначили, що для того, щоб забезпечити цей баланс, мінімізувати ризики і не допустити негативних наслідків, особливо в галузі економічної ефективності, динамічності та конкурентоспроможності, необхідно правильно оцінити всі «за» і «проти» будь-якого регулювання.

Виникнення і розвиток підприємництва
Ситуація змінилася на початку 30-х років. У всьому промислово розвинутому світі вже спостерігався стан насичення (сатурації) попиту на споживчі та інші товари. У цей час в Америці, а потім у Західній Європі, заглядаючи у майбутнє, фірми перенесли пріоритети управління з виробництва на рекламу, добір споживачів, організацію збуту, просування продукції на ринках, на проблеми реалізації, а не власне виробництва.
Наступний етап починається від середини 50-х років, коли ринкова орієнтація фірм ще більше посилюється. Цей новий етап у зарубіжній економічній літературі з менеджменту отримав назву постіндустріальної епохи. Вступ до неї характеризувався досягненням нового, вищого рівня розвитку виробництва та добробуту населення у промислово розвинених країнах Заходу, забезпеченням задоволення потреб у головних умовах фізіологічного існування людини. Епоха масового збуту дозволила досягти комфорту та економічної безпеки існування. На цьому етапі розвитку підприємництва суттєво модифікується співвідношення між інтересами розвитку виробництва та збуту в системі управління. Сучасне підприємництво швидко адаптується до змін в навколишньому середовищі: у політиці, економіці, суспільстві, технологіях. Без цього підприємець не в змозі забезпечити своє майбутнє. Показником підприємницької діяльності є конкурентоздатність організації, а сама підприємницька поведінка характеризується як енергійна, ризикована, спрямована на максималізацію можливостей.
Як бачимо, на кожному з цих етапів є пріоритетною одна зі складових підприємницької діяльності. На першому - пріоритетною умовою розвитку є спрямованість на виробництво і пошуки нових технічних (технологічних) можливостей для досягнення бажаного результату. На другому етапі зростає питома вага нетрадиційних рішень у підприємництві з урахуванням новітніх досягнень у науково-технічній та економічній сферах. Подальший розвиток підприємництва - це врахування специфіки потреб споживачів продукції, послуг, а також більш диференційований підхід до людського чинника. Наступний етап знаменує собою зміщення акцентів на вдосконалення системи управління. Сучасний етап розвитку підприємництва передбачає врахування дедалі зростаючої кількості факторів (політичних, соціальних, етнічних, економічних, психологічних), що мають як безпосередній, так і опосередкований вплив на виробничі процеси. Найбільше цінується здатність підприємців адекватно реагувати на зміни, вміння їх передбачити.